МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ«РОЛЬ ПЕДАГОГА В ПОСИЛЕННІ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. О. Сухомлинський.

Ураховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Отже, навчальний заклад має стати для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Патріотизм (від латинського patria – країна, вітчизна, батьківщина) – це любов і відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Історичне джерело патріотизму – це формування зв’язків з рідною землею, рідною мовою, народними традиціями, звичаями та культурою.

Філософи й політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та виявляється в певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов'ю до Батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, що закріплювалося століттями й тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.

Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів Вітчизни. Патріотичне почуття, соціально-моральне у своїй основі, особистість набуває не лише шляхом біологічної спадковості, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Нині патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини.

Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість, спроможна перетворювати почуття в конкретні справи та вчинки на користь держави. Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система патріотичного виховання.

В організації виховної роботи рекомендуємо враховувати визначення базових понять:

• моральне виховання – цілеспрямований процес організації та стимулювання різнобічної діяльності та спілкування дітей, виховний вплив школи, сім’ї, громадськості, спрямований на формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності;

• громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною;

• національне виховання – формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної та національно свідомої людини, наділеної глибокою громадською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, підприємливістю й ініціативністю;

• патріотичне виховання – це комплексна, системна й цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, школи, інших соціальних інститутів щодо формування високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про своє і народне благо, готовності до розбудови демократії, виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, прагнення цілісності, незалежності України, сприяння єднанню українського народу, громадянському миру та злагоді в суспільстві.

В основу патріотичного виховання мають бути покладені історичні й культурні цінності, традиції і звичаї народу, значення яких зростає в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з цим патріотичне виховання є важливим державним завданням.

Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх Батьківщини, держави, народу, нації. Системне духовно-морального виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу. Позитивним явищем сучасної освіти є те, що в новій системі цінностей, яка формується в молодого покоління, чільне місце посідають ідеї християнства.

Посилення патріотичного виховання нерозривно пов’язане з трансформацією правової культури, правової та громадянської свідомості. Ці процеси, у свою чергу, ґрунтуються на такому:

– визнанні й забезпеченні в реальному житті прав людини, гідності та свободи як правових і соціальних цінностей (підхід, що ґрунтується на правах людини);

– утвердженні гуманістичної моралі та формуванні поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість, чесність, відповідальність тощо;

– утвердженні поваги до Конституції України, законодавства, державної символіки, державної мови;

– формуванні соціальної активності особистості – готовності до участі в процесах державотворення, до виконання громадянського й конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів і незалежності держави, здатності до спільного життя та співпраці в громадянському суспільстві, здатності до самостійного життєвого вибору та готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до правових і демократичних принципів;

– гарантуванні умов для зростання добробуту народу (через свободу підприємництва, захист права на належну винагороду за працю, забезпечення соціально незахищених осіб і т.ін.);

– знанні законодавчих положень про військову службу та військовий обов’язок, інші конституційні обов’язки, про юридичну відповідальність за їх невиконання.

У сучасних умовах знецінення традиційних моральних цінностей, безкарність, безвідповідальність призводять до ускладнення патріотичного виховання. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що держава може не лише створювати умови для формування й посилення патріотичних почуттів народу, але й застосовувати примусові заходи в разі ухилення від виконання патріотичного обов’язку несення військової служби, може забезпечувати реалізацію юридичної відповідальності за певні правопорушення. Правопорушення можуть визнаватися адміністративними проступками (ст.ст. 210-211-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення: неявка на виклик у військовий комісаріат, умисне псування обліково-військових документів чи втрата їх через необережність та ін.). Окремі діяння можуть визнаватися злочинними: 1) злочини проти основ національної безпеки (ст.ст. 109–114-1 Кримінального кодексу України: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, державна зрада, диверсія та ін.); 2) злочини проти громадської безпеки (ст.ст. 258–258-5 – терористичні злочини); 3) злочини у сфері забезпечення призову й мобілізації (ст.ст. 335–337: ухилення від призову на строкову військову службу, ухилення від призову за мобілізацією); 4) військові злочини (ст.ст. 401–435: непокора, дезертирство, ухилення від військової служби шляхом самоскалічення, утрата військового майна, недбале ставлення до військової служби, мародерство тощо).

Основними документами у сфері освітньої політики щодо патріотичного виховання підростаючого покоління є такі:

• Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344;

• Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, схвалена Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948;

• Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27 жовтня 2009 року № 3754/981/538/49;

• наказ Міністерства освіти і науки України від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»;

• розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року № 360 «Про затвердження плану заходів на 2013–2015 роки з підготовки і відзначення 70-ої річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років»;

• програма патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України 21 жовтня 2013 року № 1453 /716 /997;

• положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13 червня 2012 року № 687;

• положення про Всеукраїнську військово-спортивну гру «Патріот», затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 5 квітня 2004 року № 274/112/10;

• методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9-376 «Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році».

Мета патріотичного виховання переплітається із завданнями соціалізації й індивідуалізації особистості, які на сьогодні полягають у тому, щоби розвивати в учня позитивні загальнолюдські якості, сприяти його адаптації в суспільному житті. Сьогодення потребує подолати педагогічні стереотипи на основі переходу від окремих напрямів виховання до розроблення, проектування й моделювання перспективних виховних систем закладів освіти.

Історично українська школа завжди була осередком місцевої громади. Сучасна суспільно-політична ситуація в Україні вимагає відтворити цей досвід. Отже, школа має виховувати соціально адаптовану та громадсько орієнтовану особистість, яка після закінчення школи успішно знайде своє місце в житті. Для цього доцільно шкільне мікросередовище сполучити з реальною дійсністю. Саме громадсько активна школа включає в урочну та позаурочну діяльність реальне життя, створюючи тим самим єдине поле громадянського виховання не лише учнів, а й усіх учасників освітнього процесу. У результаті відбувається комплексне, системне виховання громадянина.

Громадсько активна школа – це навчальний заклад, у якому велику увагу приділено налагодженню партнерських стосунків між школою й усіма ресурсами, що існують у громаді: освітнім, соціальним, оздоровчим послугам; розвитку молодіжного руху; покращенню навчання учнів; зміцненню родини та взаємин між членами громади. Тому організація діяльності громадсько-активних шкіл позитивно впливає не лише на самооцінку молодих людей, а й на розвиток громади в цілому, що є актуальним сьогодні.

Одним із важливих завдань сьогодення є інтеграція зусиль школи та сім’ї. Навчально-методичний комплекс «Усвідомлене та відповідальне батьківство» (схвалено МОН України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах), розроблений науково-педагогічними працівниками МОІППО 2014 року у відповідь на актуальну потребу сучасної молодої людини готувати себе до створення сім’ї як основи її активної, творчої та самодостатньої життєдіяльності, осередку взаємин, ґрунтується на культурних нормах і моральних цінностях. Шанобливе ставлення дітей до батьків – одна з головних умов побудови щасливого життя. Основним завданням школи в партнерстві з батьківською громадськістю є підготовка підростаючої молоді до майбутнього самостійного життя. Реалізація змісту комплексу надасть можливість підвищити рівень і статус сімейного виховання в системі освіти; розширити склад суб’єктів сімейного виховання, посилити координацію їх дій і впливів; сприяти фізичному, інтелектуальному та духовно-моральному розвиткові особистості дитини, сформує культуру сімейних відносин чоловіка та жінки, підвищить рівень відповідальності батьків за сім’ю та виховання власних дітей.

2014/2015 н. р. є особливим з точки зору ведення виховної роботи: діти гинули на Майдані, були поранені у збройних сутичках на Сході України, через соціально-політичну кризу втратили батьків. У контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним працівникам доцільно переглянути практику виховної роботи та захисту прав дітей у навчальному закладі.

Діти мають безпосередній зв'язок з тим, що відбувається в країні: їхні батьки мобілізовані й застосовують зброю, працюють волонтерами, беруть участь у громадських акціях та ін. Тому психолого-педагогічні працівники мають бути готовими до непростих запитань від учнів, на які важливо дати компетентні й водночас коректні відповіді. Варто надавати дітям чіткі й зрозумілі пояснення, не давати нездійсненних обіцянок, а головне утримуватися від коментарів, спрямованих на підривання національної безпеки чи руйнацію національної єдності в державі. Натомість потрібно розповідати учням, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, відбиття зовнішньої агресії проти України, що лише в національній єдності та національній гідності наша сила й незламність.

Педагоги і психологи навчальних закладів повинні залишатися спокійними і виваженими, за необхідності заспокоювати дітей, створювати психологічно комфортну атмосферу в закладах освіти і допомагати учням адекватно ставитися до подій. Педагогам необхідно бути завжди готовими до діалогу зі своїми учнями. Постійний контакт з учителями та друзями допоможе учням відновити відчуття безпеки й захищеності. У такі часи відданість, співчуття та комунікативні навички вчителя стають особливо важливими.

З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді в умовах загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів рекомендуємо:

- проводити різноманітні заходи:

• лекції, бесіди («Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її прапор і гімн», «Наша Вітчизна – Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права і обов’язки», «Патріотизм – нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя», «Символи України», «І синє небо, і жовте колосся», «Народні символи» тощо);

• семінари, «круглі столи», конференції («У пам’яті світ урятований», «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї»);

• уроки пам’яті («Їх славні імена в літописі Другої світової війни», «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни»);

• години спілкування («Народний спротив окупації українських земель: історія та уроки», «Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»);

• заняття під час проведення «Дня цивільної оборони» з ознайомлення з основними зразками техніки й озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни; відпрацювання практичних дій учнів, вихованців і працівників навчальних закладів щодо захисту свого життя та здоров’я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, проведення тренувальної організованої евакуації;

• екскурсії до музеїв військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів, зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби, походи місцями бойової слави, пошукову роботу, участь у роботі клубів і гуртків патріотичного спрямування; акції з метою упорядкування меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

- залучати дитячі і молодіжні громадські організації до соціального становлення дітей і молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання любові та поваги до історії свого народу;

- налагоджувати співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури й освіти щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді, пропаганди кращих здобутків українського суспільства, виховання почуття гордості громадян за свою Батьківщину;

- сприяти створенню та діяльності військово-патріотичних об'єднань, клубів та гуртків за інтересами, молодіжних та дитячих центрів творчості, фізкультурно-спортивних і туристських клубів.

Одним із дієвих засобів національно-патріотичного виховання є проведення таких дитячих та молодіжних ігор у позаурочний час, як всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»), фізкультурно-оздоровчий патріотичний комплекс школярів України «Козацький гарт» тощо.

Варто активізувати діяльність історичних клубів у школах, гімназіях, ліцеях, коледжах, де учні (студенти) матимуть можливість глибше ознайомитись зі сторінками нашої історії, відчути самобутність і неповторність культури представників усіх націй, що становлять українську політичну націю.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на реалізацію проектів щодо виховання учнів у дусі патріотичного обов'язку, готовності до військової служби та захисту України, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави. На часі започаткування спільного героїко-патріотичного проекту МОІППО та навчальних закладів «Дитячий оберіг для воїнів». Рекомендуємо запровадити (у партнерстві з батьками та громадою області) культурологічно-виховний проект «Моя Миколаївщина» з метою популяризації культурного розмаїття, історичної спадщини Миколаївської області; формування історичної пам’яті в підростаючого покоління; забезпечення духовної єдності поколінь через активні форми й методи навчання та виховання.

Доречним також буде проведення інформаційної хвилинки «Тиждень моєї України». Рекомендуємо захід проводити щопонеділка за 15 хвилин до початку першого уроку.

Підготовці педагогів до патріотичного виховання учнів слід приділяти увагу як на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників, так і в міжкурсовий період. Мета підготовки педагогів до патріотичного виховання дітей та учнівської молоді – формування в них патріотичного світогляду, ідеологічної компетентності з формування в дітей та юнаків ієрархії цінностей, почуття патріотизму, особистісних якостей захисника Вітчизни.

Завдання визначаються з урахуванням структури педагогічної діяльності в процесі патріотичного виховання, спрямованого на:

- формування й удосконалення в педагогів системи знань із теорії патріотичного виховання (методологічних, теоретичних, методичних), необхідної для здійснення цієї діяльності в навчальних закладах на основі особистісно-діяльнісного підходу;

- формування практичних умінь і навичок вирішення завдань патріотичного виховання; формування ціннісних орієнтацій педагога щодо відданості Україні, активної громадянської позиції, позитивного ставлення до військової служби.

Підготовка педагогів до патріотичного виховання являє собою цілісний процес, якому з науково-теоретичної точки зору сприятимуть два аспекти умов – педагогічні та психологічні.

Педагогічні умови підготовки педагогів до патріотичного виховання характеризуються зовнішньою процесуально-діяльнісною формою вияву певного рівня науково-теоретичних знань і практичних умінь, необхідних для організації і здійснення патріотичного виховання. Головною умовою в підготовці педагогів до патріотичного виховання є не тільки засвоєння необхідних знань, а й розвиток у педагогів професійно-педагогічних умінь самостійно, вільно користуватися цими знаннями і способами рішення конкретних завдань, виявляти творчу уяву.

Психологічні умови характеризують внутрішню готовність учителя до цього виду діяльності, умовою успіху якої є зацікавленість педагога.

Реалізація підготовки педагогів до патріотичного виховання учнів має бути пов'язана з упровадженням в навчальний процес необхідних форм організації методичного викладу матеріалу, науково-методичних семінарів тренінгового характеру, призначених для формування ідеологічної компетентності та патріотичного світогляду вчителя. Компетентність педагога з патріотичного виховання включає в себе знання державних документів даного напряму з коментуванням основних положень, постановкою проблемних питань, пов'язаних з вихованням патріотизму і формуванням готовності юнаків допризовного віку до служби в Збройних силах. На лекційних і семінарських заняттях особливу увагу необхідно приділяти обговоренню вже наявних практичних умінь педагогів і обговоренню нових підходів до управління процесом патріотичного виховання.

У підготовці педагогів до патріотичного виховання доцільно використовувати матеріали гуманітарних дисциплін, що реалізуються в системі навчальної шкільної програми та додаткової програми з патріотичного виховання. Зробити акцент на тому, що у викладанні гуманітарних дисциплін відіграють важливу роль різноманітні способи викладу матеріалу патріотичної спрямованості: читання уривків художніх творів, документів з одночасним їх показом, декламація віршів, прослуховування аудіозаписів, перегляд відеозаписів або телепередач, розповіді військових фахівців.

Заходи МОІППО в 2014-2015 навчальному році

Виставки «Сучасні миколаївські митці», «Майстри народного мистецтва», «Миколаївщина у фотооб’єктиві» в Галереї мистецтв МОІППО.

Он-лайн конференція «Патріотичне виховання учнівської молоді в сучасній школі».

Рубрика «Громадянське та патріотичне виховання учнівської молоді» на сайті МОІППО, де планується розмістити:

- нормативні й інструктивно-методичні матеріали щодо вказаної тематики;

- довідники з проблем патріотичного виховання;

- конспекти уроків і сценаріїв з громадянського та патріотичного виховання;

- узагальнений досвід з проблеми.

Засідання науково-методичної ради (питання про науково-методичне забезпечення підготовки педкадрів до реалізації основних напрямів виховної роботи, зокрема патріотичного виховання).

Курси з медіаосвіти для заступники директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників, соціальних педагогів.

Методичні рекомендації щодо розкриття виховного потенціалу змісту навчальних предметів щодо виховання громадянської компетентності особистості як однієї з ключових.

Виступи на обласному телебаченні з питання «Патріотичне виховання на уроках».

Створення банку даних музеїв в закладах освіти Миколаївщини.

Створення банку даних про:

- громадські організації патріотичного спрямування Миколаївської області;

- перспективний педагогічний досвід навчальних закладів щодо організації ефективної роботи патріотичного спрямування;

- функціювання гуртків патріотичного спрямування.

Функціювання постійно діючих консультаційних пунктів із питань формування патріотичних і громадських цінностей особистості на базі структурних підрозділів інституту.

Поповнення бібліографічного покажчика за персоналіями й тематикою визначних осіб та подій рідного краю.

Вивчення, узагальнення та пропагування перспективного досвіду громадянсько-патріотичного виховання дітей і молоді, висвітлення в ЗМІ, на науково-практичних конференціях, семінарах.

Методичні рекомендації щодо проведення в навчальних закладах області циклу Уроків мужності.

Координація діяльності обласних опорних закладів освіти та шкіл передового педагогічного досвіду:

- «Формування демократичних цінностей учнів у процесі викладання суспільствознавчих дисциплін»;

- «Шкільний музей як центр національно-патріотичного виховання учнівської молоді»;

- «Організація краєзнавчої роботи в загальноосвітньому навчальному закладі».

Включення до щорічного конкурсу «Передовий педагогічний досвід освітян регіону» рубрики «Інновації в патріотичному та громадянському вихованні».

Орієнтовна тематика спецкурсів і лекцій для педагогічних працівників і керівних кадрів у МОІППО

З метою залучення всіх категорій педагогічних працівників до реалізації завдань, визначених Концепцією національно-патріотичного виховання молоді, затвердженої наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27 жовтня 2009 року № 3754/981/538/49, до навчально-тематичних планів освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників системи загальної середньої освіти доцільно включити спецкурси та лекції патріотичного спрямування.

Спецкурси:

- «Роль педагога у посиленні патріотичного виховання в навчальних закладах»;

- «Медіаосвіта/медіаграмотність» (протокол ученої ради МОІППО № 5 від 14.05.2013 р.) для всіх категорій слухачів курсів;

- «Зміст і форми національно-патріотичного виховання учнівської молоді» для всіх категорій слухачів курсів;

- «Майстри народного мистецтва Миколаївщини» (із майстер-класами художників аматорів і майстрів декоративно-прикладного мистецтва);

- «Миколаївські митці Національної спілки художників України»;

- «Лауреати Держаної премії імені Тараса Шевченка в галузі образотворчого мистецтва»;

- «Музичне мистецтво Миколаївщини»;

- «Театральне мистецтво Миколаївщини».

Лекції:

- «Роль ЗМІ у становленні громадянина України».

- «Концептуальні засади громадянської освіти і виховання учнівської молоді»;

- «Організація співпраці шкіл із ЗМІ»;

- «Формування національної самосвідомості молодших школярів на уроках (предмет на вибір)»;

- «Формування національної самосвідомості молодших школярів у системі виховної роботи»;

- «Методика проведення Уроків мужності (з урахуванням фаху педагогічних працівників)».

Рекомендації для педагогічних працівників РМК і НМЦ

Організація міжпредметного проблемного семінару з питань патріотичного виховання в процесі вивчення основ наук.

Проведення турніру юних правознавців (районний, обласний етапи), включивши до питань, які виносяться на обговорення, проблеми формування правової культури.

Організація і проведення на шкільному, районному, обласному рівнях заходів, присвячених «усеукраїнському тижню права».

Проведення перспективних заходів, спрямованих на формування громадянської активної життєвої позиції молодих громадян, педагогів, батьків, до визначних дат, пов’язаних з історією української державності забезпечити

Організація зустрічей учнів і педагогів з учасниками АТО.

Залучення педагогів і учнів до активної участі у Всеукраїнських громадянсько-патріотичних акціях.

Розширення активної сфери діяльності учнівської молоді щодо вивчення історії рідного краю, збереження пам’яток історії пошуково-дослідницької роботи «Герої навколо нас».

Ознайомлення педагогів із нормативними документами щодо національно-патріотичного виховання учнівської молоді.

Рекомендації директорам ЗНЗ

Спираючись на Концепцію національно-патріотичного виховання молоді, поради МОНУ, рекомендації інструктивно-методичних листів, забезпечити викладання курсів «Етика» – у 5–6-х класах, «Живи за правилами» – у 7–х класах, «Практичне право» – у 8–х класах, «Громадянська освіта», «Ми – громадяни України» (8–11 класи) за рахунок варіативного компоненту навчальних планів.

Основними напрямами роботи з патріотичного виховання в ЗНЗ

можуть стати такі:

- сприяння участі педагогічних кадрів та учнівської молоді у заходах громадянського та патріотичного спрямування державного, обласного, місцевого рівнів;

- створення умов для успішного розвитку учнівського самоврядування та перетворення навчальних закладів у зразок демократичного правового простору;

- організація пересувної виставки дитячого малюнку в ЗНЗ

району (міста) «У світ мистецтва – від рідного порогу!»;

- організація зустрічі учнів із художниками МООНСХ України – лауреатами Держаної премії імені Тараса Шевченка, заслуженими художниками України;

- ознайомлення вчителів і учнів ЗНЗ з творчістю миколаївських митців, майстрів народного та декоративно-прикладного, музичного, театрального мистецтва на сайті МОІППО в розділі «Мистецтво Миколаївщини», «Миколаївщина мистецька», «Мистецький форум», «Миколаївщина музична», «Миколаївщина театральна» тощо;

- організація творчих зустрічей із композиторами, виконавцями, лауреатами обласних, всеукраїнських, міжнародних вокальних, інструментальних конкурсів;

- створення на сайті ЗНЗ рубрику «Патріотичне виховання юного покоління» з матеріалами: план заходів щодо вдосконалення роботи з патріотичного виховання, нормативно-правове забезпечення, методичні рекомендації, методичні матеріали, фото- та відеоматеріали тощо;

- проведення тематичних екскурсій та лекцій на базі музеїв освітніх закладів;

- продовження пошуково-дослідницької діяльності учнів і вчителів ЗНЗ області в рамках Всеукраїнського культурологічно-виховного проекту «Десять визначних місць України»;

- поповнення музеїв ЗНЗ матеріалами про Героїв Небесної сотні, продовження реалізації проектів (збирання матеріалів про Революцію гідності, про загиблих на Майдані, у збройних сутичках на сході України);

- проведення патріотичних флеш-мобів, годин спілкування для учнів ЗНЗ і ПНЗ області: «Що для мене Батьківщина?», «Майбутнє України в наших руках», «Українські вчені, письменники, політики – гордість нації», «Любов до батьків, сім’ї і роду – це любов до країни і народу», «Наші сусіди: культурно-економічні зв’язки країн»;

- проведення шкільного турніру юних знавців мистецького краєзнавства;

- проведення шкільного конкурсу-огляду «Маленькі козачата»;

- проведення шкільного конкурсу-свята козацької пісні;

- видання буклетів, присвячених видатним особистостям Миколаївщини;

- проведення зустрічей із ветеранами ВВв, воїнами-афганцями, учасниками АТО;

- проведення шкільних виховних справ щодо відзначення у 2014/2015 навчальному році таких пам’ятних і ювілейних дат:

• День української писемності та мови (9 листопада);

• День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Акція

«Запали свічку» (22 листопада);

• Міжнародний день прав людини (10 грудня);

• річницю Євромайдану та Революції гідності (лютий);

• День Героїв (третя неділя травня).

Викладати предмет «Захист Вітчизни», починаючи з 8-ого класу та збільшити потижневе навантаження: 8 – 9 клас – 1,5 год; 10 клас – 2 год, замість 1,5 год; 11 клас – 2 год, замість 1,5 год.

Обов’язковим є проведення навчально-польових зборів на територіях військових частин.

Спрямувати методичну роботу в ЗНЗ на підготовку педагогів до патріотичного виховання учнів, зокрема створення умов і мотивування до реалізації таких форм роботи:

 інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «філософський стіл», «відкрита кафедра», інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, «жива газета», створення книг та альманахів, виховні години тощо);

 діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади тощо);

 інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки тощо);

 діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування тощо);

 індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

 наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

Рекомендації практичним психологам і соціальним педагогам

Неможливо переоцінити цінність окремої особистості, її роль у суспільно-історичних змінах. У часи соціальних перетворень саме й виявляється весь наявний потенціал особистості. Відповідно до напрямів діяльності психологічної служби системи освіти виділимо такі шляхи реалізації завдань патріотичного виховання:

1. Суспільство потребує лідерів, спроможних бачити на декілька кроків уперед, здатні об’єднати навколо себе людей для досягнення поставленої мети, створюють сприятливі умови для подальшої роботи колективу. У розвитку лідерських якостей учнів важливе місце займає робота практичних психологів і соціальних педагогів, зокрема:

 корекційно-відновлювальна та розвивальна робота з учнями з метою розкриття їх особистісного потенціалу та лідерських якостей (тренінги «Я можу зробити свідомий вибір», «Моя поведінка – відповідальна», «Моє життя – мій вибір», «Моє майбутнє», «Спілкуємося та діємо» тощо);

 гурткова робота за напрямом «Школа лідерів» і факультативні курси «Вчись думати» (для учнів 5–6 класів), «Сходинки до вершини «Я» (для учнів 7–8 класів), «Самопізнання та соціалізація підлітка» (для учнів 8–10 класів), «Життєва компетентність особистості» (для учнів 10–11 класів).

2. Використання під час психологічних занять, тренінгів, розвивальних і ділових ігор творів (уривків)із художньої літератури та української народної творчості (літературні епіграфи, метафори, афоризми, приказки і прислів’я до занять, психологічні портрети літературних героїв для проведення психологічного аналізу) з метою залучення учнів до системи загальнолюдських і національних культурних цінностей.

3. Під час навчання предмета «Психологія» в 11 класах робити акценти на наукових досягненнях українських психологів і вітчизняних психологічних шкіл.

Рекомендації класним керівникам з організації патріотичного виховання учнів

Становлення учня як громадянина та патріота – актуальна проблема сьогодення. Цей процес відбувається під час виховання та представляє цілий комплекс заходів, спрямованих на формування людини як особистості. Виховання дітей шкільного віку здійснюється в процесі навчальної та виховної роботи в школі та за її межами, формуючи свідому, активну, корисну для суспільства особистість. Провідна роль у цьому процесі належить класному керівнику.

Ефективність патріотичного виховання в системі виховної роботи класного колективу значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів і форм його організації.

Пріоритетну роль доцільно відводити активним методам, застосування яких ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів відносять: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів і моделей стилів поведінки.

Однією з форм позаурочної роботи є зустріч з учасниками подій на Сході України. З огляду на ці обставини рекомендуємо планувати патріотичне виховання молоді як складову розділу річного плану виховної роботи.

Крім того, під час організації виховного процесу необхідно дотримуватись приписів наказу Міністерства від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України».

Під час проведення виховних заходів із учнівською молоддю доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.

Варто також активізувати діяльність історичних клубів у школах, ліцеях, коледжах, де учні матимуть можливість глибше ознайомитись зі сторінками нашої історії, відчути самобутність та неповторність культури представників усіх націй, що становлять українську політичну націю.

Звертаємо увагу на те, що характер ціннісного ставлення особистості до суспільства та держави змінюється з віком. Тому класному керівникові слід ураховувати вікові особливості учнів.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; дитячого угруповання; учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій тощо.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який об’єднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав і свобод.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не тільки ідентифікують себе з українським народом, але хочуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави; поважати Конституцію України і виконувати норми законів; дбайливо ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та державною мовами; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

Слід зазначити, що базовим інститутом у системі формування патріотизму є сім’я. Саме в ній створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про «малу Батьківщину». Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, міркування над минулим Батьківщини є одночасно й уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління, зв’язком часів. У такі хвилини діти почувають себе єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх дідів, батьків і матерів. Подорожуючи по дорогах нашої країни, батьки й діти безпосередньо ознайомлюються з Батьківщиною, її культурою, минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які своєю емоційною силою впливу пробуджують у серцях дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до старшого покоління, що відстояли для них свободу і незалежність. За правильної позиції батьків такі подорожі можуть зіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей.

Отже, для забезпечення завдань патріотичного виховання в планах виховної роботи класних керівників необхідно передбачити такі виховні справи:

- «патріотичні години» у навчальних закладах, зустрічі учнівської молоді з учасниками АТО;

- години спілкування «Кольори, що дають надію», «Виховання поваги до державної символіки – важливий елемент виховання патріотизму», «Ми всі – українці, єдина сім’я»;

- тематичні лекції патріотичного спрямування «Ми – діти незалежної України», «Минуле та сучасне ідуть поруч»;

- круглий стіл «Я і соціум: проблеми самореалізації» (спільно з психологом), «Що значить бути патріотом?», «Ми – європейці: реальність і перспективи»;

- марафон ерудитів «Моя держава – Україна», «Моя Україна. Страна одна»;

- дебати «Україна – ЄС. Україна – НАТО. За та проти» (із запрошенням ЗМІ), «Що означає для тебе бути патріотом своєї держави?»;

- уроки мужності: «Пам’ять серця», «Є пам’ять, якій не буде кінця», «Ваш світлий Подвиг незабутній», «Захист Вітчизни –обов’язок громадянина», «Що означає бути патріотом?»;

- віртуальні мандрівки «Я живу в Україні»;

- тематична книжкова виставка «Краса та велич символів державних»;

- загальношкільні акції «Лінійка у вишиванках», «Незабудка пам’яті»;

- свято «Тобі,Україно», «Україно! Ти – моя молитва»;

- патріотичні флеш-моби «За єдину Україну!», «Вибрати не можна тільки Батьківщину», «Діти за мир у всьому світі!», «Сила дружби».

Запропоновані виховні справи мають стати поштовхом до подальшої роботи з об’єднання учнів, педагогів, батьків довкола спільної цінності – територіальної цілісності держави, згуртованості суспільства, розв’язання проблем шляхом діалогу, пошуку загальнонаціонального консенсусу.

Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема – виховання громадянина України, який знає і пам’ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.

Рекомендації вчителям суспільствознавчих дисциплін

Виховним потенціалом для організації ефективного патріотичного виховання на уроках суспільствознавчих дисциплін у вирішенні стратегічних суспільних завдань (підготовки учнів як майбутніх громадян вільного демократичного суспільства та патріотів своєї країни) є таке:

 громадянознавчий зміст (політичні, правові знання, знання основних соціально-економічних процесів у суспільстві, основних історичних і культурних досягнень України і світової цивілізації тощо);

 виховні можливості уроків історії, на яких відбувається формування базових цінностей громадянського суспільства, утверджується діяльнісний аспект навчально-виховного процесу;

 активні та інтерактивні методики, що сприяють формуванню навчальних і громадянських умінь і навичок учнів, умінь і ціннісних орієнтацій учнів як патріотів своєї Батьківщини.

Для цілісної реалізації мети та завдань патріотичного виховання учнів рекомендуємо вчителям суспільствознавчих дисциплін спрямовувати організацію навчально-виховної діяльності школярів на таке:

– забезпечення максимального використання виховного потенціалу шкільного курсу історії через персоналізацію навчальних курсів, вивчення історії повсякденності народів України;

– організацію краєзнавчої пошуково-дослідницької роботи для забезпечення духовної єдності поколінь, прищеплення кращих моральних чеснот української нації (працелюбності, прагнення до свободи та справедливості, готовності до захисту Батьківщини);

– оновлення матеріалів учнівських пошуково-дослідницьких експедицій, експозицій шкільних музеїв;

– підготовку учнівської молоді для участі в обласних і районних (міських) заходах з відзначення 70-річчя визволення України від нацистських загарбників, 70-річчя завершення Великої Вітчизняної та Другої світової воєн (особливу увагу рекомендуємо звернути на розкриття подвигу українського народу в тилу).

Здійснюючи патріотичне виховання на уроках суспільствознавчих дисциплін, учитель має формулювати виховну мету уроку максимально конкретно й зрозуміло. Для цього доцільно використовувати такі дієслова:

 викликати почуття захоплення, гордості, відповідальності, співчуття радості, поваги, презирства тощо;

 виховувати патріотизм, гуманність, почуття національної гідності, працелюбність, незалежність, об’єктивність, рішучість, цілеспрямованість, сміливість;

 виявити ціннісні орієнтації;

 мотивувати патріотично-громадянські вчинки;

 вивчити положення, принципи, норми;

 схарактеризувати історичні умови, ідеї, погляди;

 підвести до висновку, розуміння важливості, цінності;

 формувати погляди, свідомість;

 розкрити роль, спрямованість;

 сприяти вихованню патріотизму.

Формулювати виховну мету уроку історії слід з дотриманням таких методичних принципів:

 ураховувати мотивацію учнів під час постановки виховних цілей і завдань;

 ураховувати вікові й індивідуальні особливості учнів, рівень їх вихованості;

 виокремлювати виховну домінанту уроку історії та шляхи її досягнення на уроці;

 коригувати виховні цілі та завдання в ході проведення уроку;

 формувати в учнів потребу в самовихованні, постановці мети самовиховання, визначення шляхів її досягнення;

 здійснювати контрольно-аналітичний аналіз своєї діяльності та діяльності учнів, виходячи із постановки виховної мети уроку та результатів її досягнення.

Для того щоб спрямувати хід уроку у напрямі патріотичного виховання учнів, ми пропонуємо вчителям суспільствознавчих дисциплін дотримуватися такого загального алгоритму діяльності:

– проаналізувати навчальну програму і знайти теми, питання, поняття, які мають патріотично-громадянознавчий характер, розкривають певні аспекти проблем патріотично виховання;

– сформулювати ключові проблемні питання патріотично-громадянознавчого змісту, навколо яких можна організувати обговорення на уроці;

– сформулювати завдання уроку (результати, які очікує отримати вчитель) з патріотичного виховання та вирішити, якими методами краще скористатись у цьому випадку. Підготувати фрагмент уроку та апробувати його на практиці.

Рекомендації вчителям географії

Шкільна географія відіграє значну роль у вихованні патріотизму підростаючого покоління. Патріотичне виховання – виховання засобами шкільної географії людини-громадянина, людини-патріота, основними рисами якої є національна самосвідомість, почуття любові до своєї Батьківщини, шанобливе ставлення до народних традицій, звичаїв, обрядів, як ланки, що визначає духовну єдність поколінь, почуття громадянської й соціальної відповідальності, бажання поліпшити умови життя в рідній місцевості. Шляхами реалізації завдань патріотичного виховання в процесі навчання географії будуть:

1.Відбір змісту навчального матеріалу й посилення його українознавчої спрямованості. Так, характеризуючи окремі території світу, доречно ознайомлювати учнів із внеском українських учених у їх вивчення йосвоєння (наприклад, під час вивчення теми «Відкриття й освоєння Африки» в курсі «Географія материків і океанів» учитель може більш докладноспинитися на дослідженнях території цього материка українським мандрівником і дипломатом Єгором Ковалевським).

2. Реалізація принципу національної спрямованості шкільної географії, який передбачає формування в учнів національної свідомості, прищеплення шанобливого ставлення до традицій і звичаїв українського народу щодо вшанування й збереження природи краю, підтримання таких важливих рис української нації, як чуйність, працелюбність і милосердя, що має знайти своє вираження в широкому й активному залученні в процес вивчення географії здобутків усної народної творчості (прислів’їв, приказок, прикмет, загадок про природні об’єкти та явища), елементів календарної обрядовості, землеробської культури, використанні народних традицій поведінки в природі, шанобливого ставлення до неї.

3. Максимальне використання виховного потенціалу шкільного краєзнавства. Реалізація цього завдання може відбуватися шляхом практичного вивчення особливостей природи, господарства й населення рідного краю в процесі організації активних форм навчальної діяльностіучнів (практичних робот на місцевості, екскурсій, експедицій, дослідницьких проектів та ін.); конкретизації теоретичних географічнихзнань прикладами своєї місцевості; орієнтації учнів на дослідну, суспільнокорисну діяльність у рідному краї за умов її інтеграції з наукою і місцевим виробництвом.

4. Формування в учнів уявлень про досягнення України в галузі науки, техніки, культури. Цей напрям виховної роботи реалізується в процесі знайомства учнів зі значущими результатами діяльності видатних вітчизняних дослідників, державних діячів, представників громадських організацій; висвітлення інноваційних проектів у рамках міжнародного співробітництва.

У процесі навчання географії здійснюється моральне виховання учнів– формування базових моральних цінностей, значущих моральних якостей, прагнення дотримуватися норм загальнолюдської та народної моралі, які визначають світогляд, діяльність, поведінку та вчинки дитини в природі й суспільстві. Реалізація завдань морального виховання в процесі навчання географії може відбуватися шляхом використання в процесі навчання географії творів художньої літератури та народної творчості (літературні епіграфи до уроку, образні описи досліджуваних об’єктів або явищ, метафори тощо) з метою залучення учнів до системи загальнолюдських і національних культурних цінностей і вироблення в школярів власного ставлення до них.

Рекомендації вчителям природничо-математичних дисциплін

Природничо-математичні дисципліни мають потужний гуманітарний потенціал, який варто використовувати в патріотичному вихованні учнів. Він полягає у:

 висвітленні історії фундаментальних наук, життєдіяльності їх творців, внеску українських науковців і винахідників у розвиток цивілізації;

 використанні методів навчання (спостереження, вимірювання, експеримент), які сприяють формуванню в учнів громадянських позицій, людських якостей, критично-аналітичного та технічного мислення.

Рекомендуємо такі напрями роботи щодо патріотичного виховання:

1. Організація зустрічей із педагогами – учасниками АТО.

2. Розкриття ролі фундаментальних наук у забезпеченні стабільного розвитку держави, її конкурентоспроможності й обороноздатності.

3. Використання ціннісного потенціалу громадянських і моральних якостей учених-природничників, математиків і кібернетиків для виховання в учнівської молоді патріотичного ставлення до своєї держави, народу.

4. Розкриття внеску українських учених-природничників і математиків у розвиток світової науки.

5. Розкриття внеску українських учених-кібернетиків у розвиток світової ІТ-галузі.

6. Ознайомлення учнів із діяльністю та досягненнями наукових установ, підприємств України.

7. Систематичне інформування учнів про участь українських науковців у сучасних дослідженнях, розроленнях нових технологій тощо.

8. Організація екскурсій (реальних і віртуальних) на підприємства, до науково-дослідних установ, мальовничих куточків, заповідних територій Миколаївщинита України.

9. Розв’язування та складання учнями задач (розрахункових, якісних, експериментальних) з історичними матеріалами.

10. Розроблення уроків і позакласних заходів у рамках обласного методичного проекту «Математична подорож стежинами Миколаївського краю».

11. Оновлення демонстраційних матеріалів до навчальних занять сучасними фактами (фото-, відео-; Вікі-, статичні дані).

12. Формування практичних навичок і вмінь учителів та учнів з надання першої медичної допомоги в нестандартних ситуаціях.

13. Розроблення учнівських проектів із використання в польових умовах таких практичних життєвих порад учасників АТО, як:

 здобування вогню;

 знезараження питної води;

 захист від укусів комах і тварин;

 особливості зберігання харчових продуктів;

 методи нейтралізації шкідливих хімічних речовин.

13.Пошук технологій захисту військового одягу від дії шкідливих речовин.

14. Організація пошукової самостійної роботи учнів в архівах, музеях.

15. Використання патріотичних висловів вітчизняних учених та зарубіжних про українських науковців та винахідників.

16. Відзначення ювілейних дат: від дня народження українського вченого; від дня заснування наукової теорії або винаходу українського вченого.

17. Вивчення пам’яток природи в історії рідного краю та України.

18.Участь вихованців ДНЗ та учнів ЗНЗ у діючому обласному екологічному проекті «Приєднайся до Дня довкілля – посади калину» (на відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка):

 флеш-моб «Приєднайся до Дня довкілля – посади калину» (ІІ етап);

 створення «зелених класів» у рамках обласного проекту.

19. Виховання дбайливого, господарського ставлення до природи рідного краю в системі екологічної освіти.

20. Застосування українознавчого матеріалу, пов’язаного з народними традиціями, звичаями, народною медициною, національною етнічною обрядовістю, народним агрокалендарем.

21. Забезпечення наступності поколінь через участь вчителів та учнів в обласному навчальному проекті «Ланцюг поколінь».

Рекомендації учителям-філологам

Основні завдання навчання предметів галузі «Мови і літератури» в загальноосвітніх навчальних закладах сформульовано у відповідних методичних рекомендаціях на 2014/2015 н. р. Проте головні суспільні події минулого року зумовлюють необхідність їх доповнити. Зокрема увиразнюється необхідність посилити виховне спрямування мовно-літературної освіти. Тому на всіх уроках цих циклів слід піддавати пристрасній аргументованій критиці національний нігілізм, а з другого – просвітлювати серце й розум юнацтва святою любов'ю до України, формувати усвідомлення рідномовного обов'язку.

Звертаємо увагу вчителів, що значення української мови як навчального предмета в середній школі зумовлене її суспільними функціями. Вона є державною мовою українського народу, визначальною ознакою нашої держави, скарбницею культурних надбань нації і людства, засобом міжособистісного й міжнаціонального спілкування, засобом єднання громадян України в суспільно-історичну спільноту.

На уроках української мови та літератури потрібно розвивати особистісні якості громадянина України: національну самосвідомість, патріотизм, розвинену духовність, толерантне ставлення до представників будь-яких національностей, моральну і художньо-естетичну культуру.

У процесі навчання української мови слід спиратися на текстоцентричний принцип як один із сучасних принципів навчання, відповідно до якого опрацювання будь-якої мовної теми має здійснюватися на текстовій основі. На уроках української мови сучасних учнів слід ознайомлювати зі зразками національних прецедентних текстів – художніми творами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Г. Тютюнника, В. Сосюри, Л. Костенко та ін., щоденниковими записами О. Кобилянської та Лесі Українки, Т. Шевченка,О. Довженка, П. Тичини, О. Гончара, листами В. Сухомлинського, В. Стуса, В. Коротича та Д. Кременя та ін. Обізнаність з такими текстами українське суспільство усвідомлює як важливу ознаку загальної, інтелектуальної, мовленнєвої культури особистості, її причетності до певної національно-культурної спільноти. Адже ці тексти становлять основу фонових знань людини, мають потужний виховний потенціал і зміцнюють національну єдність.

Окрім вивчення літературних творів, передбачених шкільною програмою, необхідно зробити акцент на літературі рідного краю. Популяризуючи творчість письменників рідного краю, потрібно проводити екскурсії місцями, де жили і творили наші знамениті земляки. Проведена робота сприятиме глибшому розумінню учнями творчого почерку письменників, виявленню національної домінанти художнього твору в цілому, системи цінностей українського народу взагалі, цінностей літературного персонажа, вибору власної ціннісної позиції читача як громадянина України.

Рекомендуємо використовувати різноманітні форми роботи в урочній і позакласній діяльності: літературні вечори («Поетичні краєвиди рідного краю»); книжкові вернісажі («Літературне сузір’я Миколаївщини»); поетичні години («Я пишаюсь, що живу в Україні», «Краю мій, оспіваний у віршах»); літературні/літературно-музичні вітальні («Земле моя, роде мій», «Літературними стежками Миколаївщини»); вечори-зустрічі з письменниками; клуби любителів української (світової) поезії тощо.

Учителі-філологи мають долучатися до проведення різноманітних заходів патріотичного характеру у співпраці з учителями інших предметів, класними керівниками, вихователями груп продовженого дня: бесіди, семінари, акції, флеш-моби, вечори пам’яті загиблих; реконструкція історичних подій за участю учнів; Teach-in – публічна дискусія, збори для обговорення злободенних питань; Open-air (легка атмосфера, на відкритому повітрі) – заходи у місцях відпочинку дітей та підлітків; місячник (тиждень, декада) патріотичних знань, цикл заходів «Наші долі – уроки для молоді»; інтерактивні проекти «Миколаїв» (зв'язки рідного міста з іншими куточками світу); цикл виставок-вшанувань (трагічні події в історії країни), або «Акції пам'яті»; тиждень (місяць, рік) патріотичної книги; мультимедійний макет «Свій край люби та знай»; конкурс соціальної реклами патріотичного спрямування; конкурс соціальної інсталяції патріотичного змісту; цикл екскурсій і походів до історичних місць регіону і країни, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою за незалежність України; проведення фестивалів та конкурсів різних масштабів краєзнавчої спрямованості; створення центрів народознавства у закладах освіти; проведення заходів з циклу «Без верби і калини нема України» (герб, гімн, стяг) тощо.

Учителям світової літератури особливу увагу слід приділяти висвітленню взаємозв’язків української та зарубіжної літератур, зв’язків зарубіжних письменників з Україною, особливостей втілення української теми в їхніх творах, здобутків українських письменників та перекладачів творів зарубіжних авторів, багатства української мови й літератури на тлі світової культури.

Усе це сприятиме національній самоідентифікації учнів, усвідомленню ними національних цінностей і необхідності їх збереження та примноження в умовах глобалізації світу.

Філософія, теорія і практика навчання української мови мають бути передусім спрямовані на розв'язання головної проблеми – відродження й подальший розвиток української мови на всьому терені України, формування мовної особистості як гаранта збереження і подальшого розвитку національної культури та державності.

Отже, виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. У наш час, коли нівелюється приналежність людини до певної нації, виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

Рекомендації вчителям мистецьких дисциплін

Виховання в молодого покоління почуття патріотизму, активної громадянської позиції в наш час визнано проблемами загальнодержавного масштабу. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування ціннісного ставлення особистості до свого народу, Батьківщини, держави, нації. Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, що передбачає зміни громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості.

Сучасний етап розвитку України від учителя художньо-естетичних дисциплін особливо потребує здійснення системи заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молоді. Стратегія діяльності вчителя предметів галузі «Мистецтво» повинна бути спрямована на вирішення і реалізацію завдань патріотичного виховання:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культури України;

- виховання поваги до державної символіки;

- формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу;

- визнання духовної єдності населення всіх регіонів України, спільності культурно-мистецької спадщини минулого, сучасності та майбутнього;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій тощо.

Патріотичне виховання вчитель художньо-естетичних дисциплін має здійснювати шляхом залучення дітей до колективних форм роботи:

- відвідування краєзнавчих музеїв, музеїв народного побуту, музеїв сучасного мистецтва, галерей мистецтв, товариств народних умільців, шкіл і класів кобзарського, сопілкарського мистецтва, виставок («Сучасні миколаївські митці», «Майстри народного мистецтва», «Миколаївщина у фотооб'єктиві»);

- планування, розроблення сценаріїв заходів разом із учнями:

• літературно-музичних віталень («Музика нашого міста», «Мої улюблені українські зірки», «Пісні-обереги рідного краю», «Музичні хвилі Миколаївщини», «Мельпомена українська»);

• культурологічних і краєзнавчих квестів із розробленням маршрутних карт історичних місць Миколаївщини («Історичні подорожі у світ мистецтва», «Храми Миколаївщини», «Подорож до Давньої Греції. Ольвія»);

• мистецьких марафонів;

• віртуальних екскурсій з використанням відео-, медіа- матеріалів, турнірів (юних шанувальників української пісні, юних знавців мистецького краєзнавства);

• флеш-мобів («Миколаївщина має талант»);

• клубів (шанувальників української пісні, шанувальників українського романсу, українського живопису);

• вечорів-портретів («Михайло Колачевський – автор першої української симфонії», «Микола Аркас – історик, краєзнавець, композитор», «Андрій Антонюк – народний художник з Богополя», «Заспіваю твоє ім'я (Микола Вінграновський)» тощо;

• тижнів української культури й мистецтва;

• пісень і фестивалів («Патріотична пісня», «Козацька пісня», «Українська народна пісня: минуле і сучасне», «Маленькі козачата», «Сучасна музика України»);

• дитячих художніх виставок («Я люблю свій рідний край», «Україна очима дітей», «У світі мистецтва – від рідного порогу!»), присвячених подіям української історії;

• зустрічей з людьми творчих професій: поетами, художниками, музикантами, співаками, народними умільцями тощо;.

- відродження національних традицій шляхом вивчення українських народних пісень на уроках музичного мистецтва та в позакласній роботі, ознайомлення з їх виникненням та історією створення; реконструкція народних обрядів і свят за участю учнів; проведення циклів вертепів з метою популяризації звичаїв та обрядів.

Робота з патріотичного виховання має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників. Воно мусить стати засобом відродження національної культури, стимулом пробудження таких моральних якостей, як совість, людяність, почуття власної та національної гідності.

Рекомендації для вчителів предмета «Захист Вітчизни»

Одним із обов’язкових елементів державності країни, атрибутом її самостійності, суверенітету є Збройні Сили. Вони виконують одну з найголовніших функцій держави – захисну.

Готовність Збройних Сил України до виконання своїх функцій значною мірою залежить від їх особового складу, зокрема підготовленості юнаків і молоді до проходження строкової військової служби. Як зазначається в Конституції та законі України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», – строкова військова служба є почесним обов’язком кожного громадянина України чоловічої статі. Ефективне та якісне виконання молоддю цього громадського обв’язку можливе лише за наявності в неї початкових знань, умінь та навичок із загальновійськових дисциплін. Така вимога зумовлена суттєвою специфікою військової служби – граничною напруженістю всіх систем організму молодої людини, максимальним проявом психофізіологічних і фізичних якостей та здібностей, суворою регламентацією життєдіяльності військовослужбовця, специфічністю його відносин із колегами та військовим колективом.

Особливо актуальною сьогодні є підготовка молоді до захисту життя та здоров’я, забезпечення власної безпеки і безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях у мирний і воєнний час, до служби в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, виконання військового обов’язку в запасі.

Армія потребує підготовленого резерву, і саме сучасна школа може забезпечити виконання цього завдання, адже на заняттях з цього навчального предмета сто відсотків допризовної молоді отримують початкову військову підготовку, формують почуття патріотичної свідомості та національної гідності. Тому актуальною метою предмета «Захист Вітчизни» та військово-патріотичного виховання молоді в наш час є:

- визначення основних напрямів удосконалення допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді;

- забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки молоді до захисту Вітчизни;

- вироблення єдиних поглядів на проблему виховання патріота і громадянина;

- визначення ролі державних органів в організації та проведенні допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді;

- формування в молоді високої патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання громадянського і конституційного обов'язку щодо захисту національних інтересів України.

Головне у військово-патріотичному вихованні – це відродження духовності та моралі, що базуються на системі загальнолюдських цінностей і вбирають у себе національні, культурні, професійні та інші інтереси найширших верств населення.

Для закріплення практичних умінь і навичок обов’язковим є проведення навчально-польових зборів на території військових частин.

У рамках роботи військово-патріотичних клубів, волонтерських загонів, музеїв, навчальним закладам у партнерстві з громадськими організаціями ветеранів активізувати пошукову діяльність щодо встановлення імен тих, хто воював у роки ІІ світової війни, загиблих на Майдані та збройних сутичках на Сході України.

Однією з продуктивних форм роботи зі школярами щодо формування патріотичних цінностей є участь у Всеукраїнській військово-патріотичній спортивній грі «Зірниця», яку можна присвятити вивченню героїчних сторінок історії українського народу.

У зміцненні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїко-патріотичне виховання, покликане формувати бойовий, морально-психологічний дух, спонукати до фізичного вдосконалення громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадського обов’язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії народу, його Збройних сил.

Рекомендації педагогам ДНЗ

Для підвищення якості дошкільної освіти, забезпечення її сталого розвитку педагогічні колективи дошкільних навчальних закладів мають спрямовувати свою діяльність на формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості, починаючи з перших років життя дитини і завершуючи її вступом до школи.

З метою реалізації окреслених вище завдань педагогам і батькам необхідно створювати умови для накопичення дітьми першого позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової, театралізованої тощо.

Патріотичне виховання має інтегруватися зі змістом усіх освітніх ліній Базового компоненту дошкільної освіти.

Предметно-розвивальне середовище групи слід збагатити наочністю яка є носієм інформації, що опосередковано впливає на формування в дошкільнят патріотичних почуттів. Основні напрями роботи з виховання патріотизму:

1. Формувати інтерес до найближчого соціального, природного і культурного оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села, країни, традицій та звичаїв свого народу), адже виховання в дітях патріотизму та толерантності до людей різних національностей досягається активізацією емоційної сфери дошкільника на основі широкої поінформованості про історію, традиції, культуру рідного краю:

- ознайомлювати з історією рідного міста (села);

- запрошувати видатних особистостей рідного краю у ДНЗ для спілкування з дітьми;

- проводити бесіди з розглядом ілюстрацій, фотографій, відео-матеріалів про сьогодення рідного краю;

- організовувати екскурсії рідними вулицями;

- відвідувати місцеві музеї та видатні й пам’ятні місця.

2. Виховувати любов і повагу до найрідніших людей (мами, тата, бабусь, дідусів, братів, сестер). Приділяти увагу формуванню у дошкільників дієвих емпатійних виявів щодо близьких, адже мало розуміти, що таке доброта, турбота, вдячність, взаємодопомога, – необхідно виявляти ці почуття в повсякденні, цінувати членів своєї сім’ї й теплоту рідної домівки.

3. Формувати усвідомлення тісного взаємозв’язку між поколіннями.

4. Організовувати тижні сім’ї в ДНЗ.

5. Створювати альбоми «Моя родина», «Я українець», «Наша група», «Ми різні – ми разом».

6. Практикувати розглядання картинок, фотографій, перегляд відеофільмів про людські стосунки.

7. Інсценувати події та явища, навчати аналізу причин й наслідків дій та вчинків людей, моделі поведінки в життєвих ситуаціях.

8. Знаходити варіанти розв’язання морально-етичних ситуацій (дружби, товаришування).

9. Залучати дітей до народознавства – вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом ознайомлення з характерними ознаками побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символів (верба і калина, вінок, рушник) та ін.

10. Створювати в групі ДНЗ народознавчі куточки, за можливості, кімнат-музеїв.

Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного краю. Акцент необхідно робити на красі, розмаїтті, багатстві й особливостях природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього.

Давати уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо), її специфічний рослинний і тваринний світ, визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови тощо.

Ознайомлювати з літературними та художніми творами, що відображають різноманітність і красу природи України

Проводити роботу з формування знань назв рідного міста або села, найближчих вулиць, площ, столиці нашої Батьківщини, уявлень про її визначні місця.

Ознайомлювати з державною символікою України (прапор, герб, гімн), їх значенням і сутністю.

Надавати інформацію про людей, які прославили нашу країну (художників, композиторів, письменників, винахідників, учених, мандрівників, філософів, лікарів, спортсменів)

Звертати увагу дітей на характерні риси українського народу взагалі (миролюбність, доброзичливість, гостинність, працелюбність, творчість, мудрість тощо).

Залучати дітей до підготовки та відзначення свят народного календаря, пробуджувати в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії своєї країни.

Не менш ефективною формою освітньої роботи з патріотичного виховання дошкільників є проведення спільних з батьками заходів (проектна діяльність, свята, розваги, виставки, конкурси): «Козацькі розваги». «Ігри патріотів», «Українські страви», «Намалюй Україну» та ін.

Виховувати любов до Батьківщини, гордість за свою країну в поєднанні з формуванням доброзичливого, толерантного ставлення до культури інших народів, до кожної людини окремо, незалежно від кольору шкіри та віросповідання. Необхідно сприяти формуванню в дітей етики міжнаціонального спілкування, яка передбачає симпатію, доброзичливість, повагу до людей різних національностей, що живуть в Україні, інтерес до їхнього буття, культури, традицій і звичаїв.

Організувати фотовиставку дитячої музично-театральної діяльності в ДНЗ «У світі української казки».

Технологія обласного навчально-виховного проекту «Дитячий оберіг для воїна»

Керівник проекту – ВеліховськаА. Б., к.пед.н., доцент кафедри природничо-математичної освіти та інформаційних технологій Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Анотація.Із стародавніх часів в Україні, проводжаючи хлопця до війська, кожна мати, сестра, наречена давала йому в дорогу оберіг, що мав захистити його в скрутну годину.

Сьогодні велика українська родина проводжає своїх синів на захист країни, і кожен із нас може зробити свій внесок у збереження незалежності й територіальної цілісності нашої Держави.

Зроби оберіг для воїна своїми руками. Запиши побажання солдату. Можливо, саме твоя турбота допоможе зберегти йому життя і повернутися додому живим і здоровим.

Ключове питання: Наскільки цінним є вклад кожного в долю своєї країни?

Тематичні питання:

– У чому, на вашу думку, полягає сутність поняття «оберіг»?

– Як звичайна річ може перетворитися на оберіг?

– Якими символами і знаками українці прикрашали обереги для воїнів?

– Чому найбільшу захисну силу має оберіг, створений руками дитини?

Навчальні цілі й очікувані результати:

– виховання в учнів любові до Батьківщини, поваги до воїнів, ветеранів та учасників бойових дій;

– формування дбайливого і відповідального ставлення до долі своєї країни;

– вивчення історії, культури та мистецтва українського народу;

– формування загальнолюдських, інформаційних і комунікаційних компетентностей учнів засобами сучасних Інтернет-технологій.

Технологія проекту:

І етап. Підготовчий

1. Розроблення матеріалів проекту, розміщення їх на сайті МОІППО.

2. Проведення семінару-наради для відповідальних за реалізацію проекту в районі/місті (17.09.2014 р.).

3. Ознайомлення шкільних координаторів із цілями і завданнями проекту.

МОІППО

Районні методичні кабінети (НМЦ) відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій (міських рад)

ІІ етап. Основний 1. Виготовлення оберегів для воїнів.

2. Підготовка і запис відеозвернення (до 3-х хвилин). У відеоролику учні передають свої обереги воїнам і озвучують побажання.

3. Розміщення відеозвернення на сервісі YouTube.

4. Приєднання гіперпосилання на відеозвернення до інтерактивної карти Миколаївської області.

5. Проведення благочинних ярмарків із метою збору коштів для воїнів 79-ої аеромобільної бригади та поранених, які знаходяться на лікуванні в Миколаївському шпиталі.

6. Організація та проведення акцій, спрямованих на збирання предметів першої необхідності та теплих речей для воїнів. Районні методичні кабінети (НМЦ) відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій (міських рад), директори загальноосвітніх навчальних закладів

ІІІ етап. Заключний 1. Передання учнями або волонтерами оберегів воїнам. Демонстрація відеозвернень.

2. Відправка предметів першої необхідності та теплих речей для воїнів. Районні методичні кабінети (НМЦ) відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій (міських рад), директори загальноосвітніх навчальних закладів

Візитна картка проекту та всі супроводжувальні матеріали розміщено на сайті МОІППО (www.moippo.mk.ua) в розділі «Регіональна Вікіпедія», проект «Дитячий оберіг для воїна».

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти: Затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт «Міністерство освіти і науки України». – Режим доступу: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрану. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

2. ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ початкової загальної освіти: Затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт «Міністерство освіти і науки України». – Режим доступу: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

3. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності [Текст] // Дошкільне виховання. – 2003. – № 2. – С. 3–8.

4. Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді // Державний вісник України. – 2002. – № 21. – С. 15–19.

5. Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сфері національно свідомого патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку: Постанова Верховної Ради України від 22 травня 2003 року №865-ІV // Голос України. – 2003. – 6 червня. – С. 7.

6. Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

7. Концепція загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання громадян на 2013–2017 роки: Затвердж. колегією Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (протокол № 6/1-21 від 30.05.2012) [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрану. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

8. Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України / Наказ МОН України від 31.10.2011 №1243 [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.moippo.mk.ua. – Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 24.09.2014).

9. Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році/ Лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.14 №1/9-376 [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua – Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 24.09.2014).

10. Відмиш Л. І. Система національного виховання: шляхи і засоби реалізації / Л. І. Відмиш // Виховна робота в школі. – 2011. – № 8. – С. 7–10.

11. Виховання громадянина: Сутність громадянського виховання/ П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарєва, Л. Крицька // Шкільна бібліотекака. – 2003. – № 8. – С. 3 – Володарська, М.О. Інноваційні технології на уроках громадянської освіти / М.О. Володарська. – Х. : Основа, 2008. – 122 с.

12. Гарнійчук, В. Сутність і структура патріотизму старших підлітків [Текст] / В. Гарнійчук // Управління освітою (Шкіл. світ). – 2009. – № 20. – С. 22-23.

13. Гнатюк В. Національне виховання як складова у побудові громадянського суспільства / В. Гнатюк // Світ виховання. – 2004. – № 1. – С. 33–36.

14. Дем’янюк Т. Інноваційні технології громадянського виховання / Т. Дем’янюк // Директор школи. – 2008. – № 10. – С. 10-12.

15. Захаренко С., Коваленко, О. Формування громадянина - патріота у педагогічній системі О.А.Захаренка / С. Захаренко, О. Коваленко // Рідна школа. – 2013. – № 6. – С. 36–40.

16. Кіндрат В. К. Формування патріотизму в школярів у концепції В. О. Сухомлинського / В. К. Кіндрат // Педагогіка і психологія. –1998. – № 3. – С. 56–63.

17. Кондратенко Ю. На підставах козацької педагогіки / Ю. Кондратенко, М. Кобозєв , В. Азаренков // Виховна робота в школі. – 2011. – № 9. – С. 4–6.

18. Коновалова М. В. Тематичні класні години (національно - патріотичне та громадянське виховання), 5–11 класи / М.В. Коновалова/ – Харків : Видавнича група «Основа», 2011.

19. Кремень В. Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2007. – 576 с.

20. Луговська С. О. Виховання патріотичних цінностей – приорітетне завдання сучасної української школи / С. О. Луговська // Виховна робота в школі. – 2013. – № 8. – С. 14–18.

21. Людина починається з добра. Виховні години для учнів 5-9 класів / Упорядник Г. С. Грай. – Тернопіль: Астон, 2004. – 176с.

22. Машина О. О. Ми живемо, щоб пам’ятати: Колективний творчий проект / О. О. Машина // Виховна робота в школі. – 2011. – № 4. – С. 28–30.

23. Методичні рекомендації щодо героїко-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів [Електронний ресурс] // Освітній портал «Сайт вчителя історії Пивовар С. В.». – Режим доступу: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрану. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

24. Недужко В. Д., Іванов, В. В. Допризовна підготовка і військо-патріотичне виховання у школі: Навч.-метод. посібник / В.Д. Недужко, В.В.Іванов. – Луцьк, 2002. – 110 с.

25. Пивовар, С. В. Планування роботи історико-краєзнавчого музею / С. В. Пивовар // Виховна робота в школі. – 2011. – № 7. – С. 34–41.

26. Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін : навчально-методичний посібник / Авт. кол.: І. Д. Бех, К. О. Журба, В. А. Киричок та ін. – К. : Пед. думка, 2011. – 240 с.

27. Степанченко Л. А. Роль національно-патріотичного виховання у формуванні духовно морального світогляду школярів: [Електронний ресурс] // Освітній портал «Класна оцінка». – Режим доступа: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрану. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

28. Ткачов С. І. Співвідношення понять громадянської освіти та громадянського виховання / С. І. Ткачов // Виховна робота в школі. – 2011. – № 9. – С. 2–6.

29. Усова О. А. Програма виховної роботи «Ми – майбутнє України», 6 – 8 кл. / Усова О. А. // Виховна робота в школі. – 2011. – № 8. – С. 10–15.

30. Усова О. А., Грищенко, А. П. Програма виховної роботи «Я стверджуюсь», 9 – 11 кл. / О. А.Усова, А. П. Грищенко // Виховна робота в школі. – 2011. – № 8. – С. 16–20.

31. Федоренко Д. Т. Мудрість козацької доби. Розробка нетрадиційних уроків і навчально-виховних заходів на засадах української етнопедагогіки. Посібник для студентів педагогічних навчальних закладів і учителів та учнів національної школи України / Д.Т. Федоренко – Кривий Ріг: ПП «Видавничий дім», 1999.

32. Фізичне і військово-патріотичне виховання молоді [Текст] : навч.-метод. посіб. для викладачів фіз. виховання і допризов. підгот., учнів і студ. / М. М. Бака, В. П. Корж. – К. : Пошуково-видавниче агентство "Книга пам'яті України", 2004. – 461 с.: мал., табл.

Сценарії виховних заходів

1. Аксьоненко О. Державні символи України: Усний журнал / О. Аксьоненко // Історія України. – 2004. – № 4. – С. 15– 17.

2. Боровська О. Живи моя держава, Україно/ О. Боровська // Позакласний час. – 2008. – № 1. – С. 19–20.

3. Гордєєва Л. «Україно, ти моя молитва ...»: Сцен. літ.-муз. композиції // Укр. л-ра в загальноосвітніх школах – 2003.– № 5.– С. 19–22.

4. Грушко Н. Нема ціни святині дорогій… // Позакласний час. – 2007. – № 6. – С. 9–12.

5. Дерев'янко Т. «Лицарське товариство»: Посвячення у козачата // Шкільний світ. – 2002. – № 15. – С. 12.

6. Замуля Л. Наша берегиня // Позакласний час. – 2006. – №1-2. – С. 85–86.

7. Козацькому роду нема переводу: Виховна година, 6 кл. // Виховна робота в школі. – 2013. – № 9. – С. 33–36.

8. Коршак Н. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину: Сцен. бесіди // Завуч. – 2002. – № 10. – С. 4–10.

9. Красоткіна Н. Ми вільні діти вільної України: Свята в початковій школі // Початкова освіта. – 2001. – № 30–32. – С. 9–13.

10. Красоткіна Н. Україно моя, Україно! Я для тебе на світі живу // Розкажіть онуку. – 2001. – № 27–28. – С. 2–3.

11. Крижанівська Г. Нічого в світі кращого нема – як захищати рідну Батьківщину: Сценарій до Дня захисника Вітчизни // Шкільний світ. – 2002. – № 29–32. – С. 11–12.

12. Крижанівська Г. Посвята у громадяни України // День. – 2001. – 14 червня. – С. 5.

13. Кучерява З. Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину: Сценарій вечора присвячений Дню Збройних сил України // Шкільна бібліотека. – 2002. – № 9. – С. 58–62.

14. Лемешенко Н. Славетні імена країни // Позакласний час. – 2006. – №1–2. – С. 102–105.

15. Мілінчук В. Вона на світі одна-єдина ненька-Україна: Виховна година: 5 кл. // Позакласний час. – 2003. – № 23. – С. 1–2.

16. Неділько В. А. Українська державна символіка: Усний журнал // Позакласний час. – 2002. – № 5. – С. 33.

17. «Ні труни, ні хрестів і ні тризни»: До Дня пам’яті жертв голодомору, 8–11 кл. // Виховна робота в школі. – 2013. – № 10. – С. 33–38.

18. Нудна В. Моя вишнева Україна // Позакласний час. – 2006. – №1–2. – С. 93–95.

19. Петренко Л. Знаєш ти, що таке Батьківщина: Сцен. гри-змагання // Шкільний світ. – 2004.– № 16. – С. 11–12.

20. Пояркова, Г. Національна символіка: Розробка гри-вікторини // Позакласний час. – 2001. – №1. – С. 20.

21. Прокопченко Л. Україно, соборна державо, Сонценосна колиска моя // Позакласний час. – 2006. – №1-2. – С. 99–101.

22. «Рідну землю, де живемо, Україною зовемо»: На допомогу класному керівникові // Освіта. – 14–21 серпня. – С. 4–5.

23. Смаль Н. Святе, як хліб, моє рідне село // Позакласний час. – 2008. – №1. – С. 34-35.

24. Фещенко Т. Українська державність: історія, сучасність: Розробка першого уроку // Позакласний час. – 2001. – № 22. – С. 34–36.

25. Холодько П.С. Національна символіка України: Усний журнал // Все для вчителя. – 2003. – № 24. – С. 4–6.

26. Чорнодольська Г. В. Вертеп/ Г. В. Чорнодольська // Виховна робота в школі. – 2011. – № 12. – С. 40–42.

27. Шошина Л. Подорож по храмах України / Л. Шошина // Позакласний час. – 2006. – № 1–2. – С. 97–98.

28.Щербак Л. Ми – українці / Л. Щербак // Позакласний час. – 2007. – № 6. – С. 13–17.

Кiлькiсть переглядiв: 5235

Коментарi