Захарова

Лідія Григорівна –

вчитель-методист математики, заступник директора з навчально-виховної роботи

Захарова Лідія Григорівна, народилася 9 січня 1937 року у селищі Врадіївка. Батьки Лідії Григорівни, Тихолаз Григорій Омелянович і Олександра Данилівна, все своє життя працювали на рідній землі. Батько спочатку працював комбайнером, потім - бригадиром тракторної бригади, а мати – у польовій бригаді.

Її дитинство позначене війною. В перший клас вона пішла в 1945 році, а закінчила школу в 1955 році. Навчаючись у школі, особливо цікавилась точними науками. У вільний від навчання час працювала з учнями молодших класів як піонервожата.

У 1955 році вступила до Одеського педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського на фізико-математичний факультет. В 1956 році з групою студентів поїхала на підняття цілини в Кокчетавську область. За добросовісну роботу була нагороджена значком "За освоєння цілинних земель".

В 1960 році отримала диплом за спеціальністю вчитель математики і креслення. За направленням поїхала на роботу в Гвардійську середню школу Чорноострівського району Хмельницької області, де пропрацювала два роки. Там зустріла свою долю – сільського агронома Захарова Анатолія Олександровича. 15 серпня 1962 року за сімейними обставинами переїхала до рідного села і стала викладати математику, креслення і астрономію у Врадіївській середній школі №1. З 1975 по 1998 рік Захарова Л.Г. працювала заступником директора з навчально-виховної роботи. Багато років була керівником районного методичного об’єднання вчителів математики. За свою самовіддану роботу в 1976 році нагороджена значком Міністерства освіти УРСР «Відмінник народної освіти», а в 1984 році їй було присвоєно звання «Учитель –методист». Передовий педагогічний досвід вчительки вивчався і впроваджувався в роботу вчителями математики району.

У 1992 році Лідія Григорівна досягла пенсійного віку, але продовжувала працювати до 2001 року.

ЇЇ ПОКЛИКАННЯ – ВЧИТЕЛЬСЬКА ДОЛЯ

Знайомство із Врадіївською середньою школою №1 розпочалося у маленької Лідусі у вересневі дні 1945 року, коли вона піщла до першого класу. Навчання у школі проводилось у дві зміни. До школи ходила у чунях, нерідко ледь витягаючи у темряві ноги з болота. Але вчилася з бажанням. Особливий потяг мала до точних наук. Вільний від навчання час любила проводити із молодшими учнями як піонервожата.

У 1955 році, закінчивши десятирічку, сільська дівчина Лідія опинилася на роздоріжжі самостійного вибору. Ким бути? І вирішила вона податися з подругою до міста Одеси вступати до метеорологічного інституту. Було лячно самим у 18 років від’їжджати з рідного села, та ще й вперше подорожувати потягом. І лише в Одесі наважилася йти своїм шляхом, а не за компанією з подругою. Доля привела її на студентську лаву фізико-математичного факультету Одеського педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. Вже у студентські роки займала активну життєву позицію, зокрема з групою студентів піднімала цілину в Кокчетавській області.

Після закінчення інституту дівчина два роки за направленням працювала на Хмельниччині. У 1960 році молодесенькою вчителькою прийшла працювати Лідія Григорівна у Врадіївську середню школу №1. Тоді у школі працювало яскраве сузір’я вчителів математики, метрів педагогічної справи: заслужений учитель України Бут П.С., Кернеш В. А., Петрова М.В., Адаменко К.Я. Саме у них вчилася молода вчителька тонкощам вчительської майстерності, перейняла вміння і бажання в усьому дійти до суті. Питання, які ставила перед нею педагогічна діяльність, завжди спонукали цю творчу людину до професійних пошуків.

За 41 рік роботи в школі Лідія Григорівна навчила тисячі дітей, дала їм глибокі знання з математики. Колишні учні запам’ятали її як вимогливу, але по-материнськи турботливу вчительку. Вона планувала роботу так, щоб учні працювали на рівні високої розумової напруженості, що забезпечувалася великою кількістю навчально-пізнавальних дій, які виконувалися на уроці. Особливо вона любила працювати з обдарованими дітьми як на уроці так і в поза урочний час. Неодноразово її учні Хома Руслан, Біла Інна, Гонтар Ольга були призерами обласних олімпіад юних математиків.

З 1975 по 1998 роки Захарова Л.Г. обіймала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. Її, як вмілого організатора і керівника, характеризувало вміння об’єднувати людей навколо завдань, що вирішує школа. Вона уміла створити в колективі атмосферу співпраці і взаємодопомоги. Кожен працівник, який звертався до неї за порадою чув мудре слово, виважений підхід до кожної справи, хоч би якою вона була – великою чи малою. Ця жінка ніколи не була в тіні когось. Вона дуже сильна, духовно глибока і горда особистість. Невтомна праця помножена на високий професіоналізм, наполегливість принциповість, чуйність, емоційність, життєва енергія – складові незаперечного авторитету Лідії Григорівни. Захарова Л. Г. виділялася серед колег відвертістю, навіть певною прямолінійністю суджень. Колеги до її слів прислухалися, здавалося, навіть, дещо побоювалися.

Лідія Григорівна не мислила себе без громадського життя. Як депутат селищної ради кількох скликань, вона займалася вирішенням питань, що стосувалися громади та школи. Значний особистий внесок Захарової Л.Г. у будівництво нового приміщення школи. Вона уміла організувати для завершення будівництва і учителів, і учнів, і їх батьків, а також робітників місцевих підприємств.

За вагомий особистий внесок, плідну педагогічну діяльність, багаторічну сумлінну працю Захарова Л.Г. неодноразово нагороджувалася грамотами. ЇЇ встановлено звання вчитель-методист. Вона нагороджена значком Міністерства освіти України «Відмінник освіти» та медаллю «Ветеран праці».

Через призму прожитих літ Лідія Григорівна зрозуміла, що якби їй знову довелося обирати професію, то вона знову вибрала б вчительську долю.

Коментарi